Тема 6. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 6.1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ФУНКЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА Поняття "громадянське суспільство" своїм корінням зобов'язане ідеї "полісу" Арістотеля, громадянське суспільство Цицерона і природному праву. Проте слід пам'ятати, що мислителі того часу по суті розуміли під поняттям "громадянського суспільства" політичну державу, яка поєднувала в собі найважливіші сфери суспільства: сім'ю, релігію, освіту, культуру, мистецтво тощо. Ці сфери були тісно пов'язані з державою, з якою вони становили єдине ціле. Іншими словами, в античності і особливо за феодалізму всі найважливіші інститути суспільного життя: власність, сім'я, стани, корпорації набули статусу елементів державного життя. Такий підхід залишався незмінним аж до XVIII ст. Навіть відомі мислителі Нового часу Дж.Локк, Ж.Ж.Руссо, І.Кант користувалися словами "громадянське суспільство" і "держава" як синонімами. Воднораз перехід від Середньовіччя до Нового часу ознаменувався визріванням громадянського суспільства і відокремленням його від держави. Поступово формувалося переконання в тому, що надмірно розширена держава стримує розвиток особистості і заважає її вільному волевиявленню. Тема протистояння громадянського суспільства і держави найбільш широко висвітлювалася в працях Т.Спенса, Х.Ходжскіна, Ж.Е.Сійеса і особливо в програмному документі Великої французької революції - Декларації прав людини і громадянина. Найрадикальнішу концепцію запропонував Т.Пейн у памфлеті "Права людини". Цей мислитель вважав державу необхідним злом: що воно менше, то краще для суспільства. Більш помірковано висловлювалися з цього приводу Токвілль, Дж.С.Мілль та інші, які вважали розмежування між державою і громадянським суспільством постійною характеристикою демократичної соціальної і політичної системи. Проте існувала й інша течія політичної думки в особі І.Бентама, Ж.Сісмонди, П.Пфіцера, ідеї яких набули закінченої форми в працях Л.фон Штейна і Г.Гегеля. Ці дослідники вважали надмірну свободу громадянського суспільства джерелом інтенсифікації конфліктів і обґрунтовували необхідність більш жорсткого державного регулювання і контролю. Головна заслуга в розробленні концепції громадянського суспільства, безумовно, належить Г.Гегелю, який систематизував суспільно-політичну спадщину французької, англосаксонської і німецької думки. Він вважав, що громадянське суспільство є особливою стадією в діалектичному русі від сім'ї до держави в складному процесі історичної трансформації від Середньовіччя до Нового часу. За Гегелем, ідеальна держава, визначаючи громадянське суспільство і утримуючи його під своїм контролем (при забезпеченні його свободи) спрямовує його на побудову високорозвиненого суспільства, яке зорганізоване політично. Особливий підхід до громадянського суспільства був у марксистів. У цій доктрині політична держава віддзеркалює політичний інтерес, а громадянське суспільство - приватний інтерес. По суті «.Маркс та його послідовники спростили структуру гегелівської моделі громадянського суспільства до сфери праці, виробництва і обміну. Що ж стосується взаємовідносин між державою і громадянським суспільством, то їх марксизм практично не досліджував, позаяк декларував побудову комуністичного суспільства, де не буде держави. Відтак у царстві свободи немає сенсу говорити про свободи. Чим це закінчилося в тоталітарній комуністичній державі - ми вже знаємо. За Марксом, у комуністичному суспільстві не буде панування і влади як такої. А раз немає влади, відпадає необхідність і у владі народу, себто демократії. Тому й не дивно, що громадянське суспільство як таке в марксистській доктрині не досліджувалося. Це ми бачимо і у В.Леніна, який взагалі не користувався поняттями "правова держава" і "громадянське суспільство". Як наслідок, в умовах так званого реального соціалізму держава практично повністю поглинула громадянське суспільство, що призвело до застою, а потім і краху соціалістичної системи. Щоправда, і західне суспільствознавство практ...